Бергіш-Гладбах , НімеччинаЗнаходиться на протилежному від Кельна берегу річки Рейн, приблизно за 10 кілометрів на схід від нього.Населення — близько 109,000 жителів (2012). Бергіш-Гладбах, однак, належить до найменших «великих» міст землі Північний Рейн-Вестфалія. У своєму сучасному статусі місто виникло 1 січня 1975 р. в рамках районної реформи землі Північний Рейн-Вестфалія, коли старе місто Бергіш-Гладбах разом із містом Абенсберг і місцевістю Шільдген, яка тоді належала общині Оденталь, було об’єднано у нове місто Бергіш-Гладбах (див. § 2 Кельнського Закону). Таке злиття стало передумовою того, що кількість жителів міста у 1977 перетнула позначку 100.000.До початку XX століття на території міста видобувалася залізна руда. Місцевий ресторан Vendome визнаний у 2011 році одним з 25 найкращих ресторанів світу (21-е місце за версією британського спеціалізованого журналу «Ресторан».У місті розташована приватна любительська Обсерваторія Бергіш-Гладбах, у якій було відкрито близько 400 астероїдів.

Чисельність населення становить 291 774 осіб.Місто розташоване на півдні Польщі, в історичному регіоні Сілезія, на річках Клодниця та Рава.З 1999 року Катовиці стали центром Сілезького воєводства, у 1975—1998 роках було центром Катовицького воєводства. Катовиці — центральне місто Верхньосілезького індустріального району і головне місто Верхньосілезької агломерації.Центр вугільної та металургійної промисловостей.

Місто відоме з 973 року, коли імператор Оттон II Рудий подарував територію в горах Лока єпископу Фрайзінгу. Через це поселення отримало назву  Шкоф’я-Лока (словен. škof — єпископ). У середні віки поселення росло, займаючи територію навколо місця злиття річок Селешка Сора і Полянська Сора.У 1274 році поселення отримало статус міста. На початку XIV століття була збудована міська стіна. У 1511 році місто було сильно пошкоджено землетрусом в Індрії.У XVI—XVIII століттях в місто було збудовано велику кількість кам’яних будівель, більшість з яких збереглася, що принесло старому місту  Шкоф’я-Лока славу найкращого із середньовічних міст Словенії, що збереглися.

Паланга (з лит. Palanga) — курортне місто на заході Литви, яке розташоване уздовж берега Балтійського моря й займає 25 км узбережжя. Перебуває на відстані менш ніж за 20 км від кордону з Латвією.Назву міста народна етимологія виводить із лит. Po lang, що означає «до вікон». Існує дуже цікава легенда – вона розповідає про пісок, що засипав житло одного з перших мешканців Паланги по самі вікна.Назва міста, скоріш за все, походить від балтського «кореня», що позначає низьке топке місце.З 1824 Паланга належала сімейству графів Тишкевичів.Під час Першої світової війни Палангу окупують німці. А у 1919-1921 Паланга входить до складу незалежної Латвійської Республіки, проте більшість населення складають литовці. Рішенням міжнародного арбітражу від 30 березня 1921 Палангу передано Литві. І 1933 року Паланга дістала права міста.Герб міста зображує корону над бурштиновим намистом на синьому щиті.Найбільшим визначним місцем у Паланзі є музей Бурштину, який знаходиться у колишньому палаці Тишкевичів.Між Палангою та Шьвєнтої знаходиться Міжнародний Аеропорт Паланга – третій по величині після Вільнюського та Каунаського повітряних портів. Аеропорт Паланга забезбечує регулярні рейси до Скандинавських країн, Німеччини та до найбільшого міста країн Балтії – Риги (столиця Латвії).А щодо того як дістатись з України до друзів із Литви – туди найпростіше прилетіти літаком з пересадкою в Ризі (Латвія).

У 2006 році ще одним містом-побратимом став польський Яроцин (Jarocin) з населенням 26 тисяч жителів. Він входить до Великопольського воєводства.Площа населеного пункту –1 464 га; відстань до Варшави – 242 км.Для більшості людей Яроцин асоціюється з двома моментами: рок-фестиваль та меблева фабрика. Але мало хто знає, що місто славиться ще й туристичними районами. Некваплива прогулянка польським краєм точно не буде нудною. Кожен знайде щось для себе. Наприклад, густі ліси є ідеальним місцем для активного відпочинку: піший туризм, нордична ходьба.А байкарів зачарують гарні краєвиди, особняки і палаци, церкви і каплиці. А хто шукає тиші і спокою, знайдуть їх біля водойм. Шукачі пригод можуть віднайти для себе багато цікавих місць, оповитих легендами та з багатою історією. Адже найперша історична згадка про місто датується серединою тринадцятого століття. Знайдені археологічні об’єкти свідчать про ранні доісторичні поселення. Деякі з них датовані до 5000 років.Загалом місто було засноване і розвивалося як торгівельне село, адже знаходилося на перехресті основних маршрутів з Познані до Калішу, Торуні та Вроцлава.А ім’я Jarocin вперше з’явилося в документ, виданих 30 листопада 1257 року.Протягом століть у Яроцині мирно співіснували три національності: поляки, німці та євреїв. А в декількох сотнях метрів одна від одної знаходилася католицька, протестантська церкви і синагога. Але історія внесла свої корективи і зараз тут переважно проживають поляки.У Яроцині народилися люди, чиї імена можна знайти в політичній історії Німеччини та дослідженнях з історії мистецтва в Європі. Це – Едуард Ласкер – юрист, засновник і лідер ліберальної партії в Німеччині; всесвітньо відома співачка Елізабет Шварцкопф, відомий художник Еміль Льовенталь та інші особистості.Протягом тривалого періоду в місті проходить фестиваль рок-музики, на який з’їжджаються тисячі шанувальників. Саме тому Яроцин називають ще столицею польського року.

Поступово простягнули руку дружби і сусідній Польщі. Так, у 2004 році нашим містом-побратимом став Тушин (Tuszyn), що входить у Лодзинське воєводство і має статус міськ-сільської гмини. 7200 чоловік населення проживає на території площею 23,25 км.40% основного прибутку до бюджету надходить від торгівлі знаменитих «тушинських базарів» (є власністю міста). Головний асортимент – одяг, який пошитий в Польщі. Ринок у Тушині дуже популярний у Центральній Європі і на його території працюють близько 800 фірм. І це не дивно. Адже ще декілька століть тому, місто отримало Магдебурзьке право і стало відкритим в комерційних цілях. Тут проводилися численні ярмарки, іноді – до 12 разів на рік. Приїжджали купці із Сілезії, Мазовії і Великої Польщі.Зараз весь апарат міста складає 80 чоловік, які, окрім управи, працюють в гімназії, поліклініці, муніципальній поліції (хоча є поліція воєводська і державна).Цікавою спорудою у Тушині є їхній басейн, який побудований під ключ на бюджетні кошти — з наданням всіх відповідних послуг. Населення містечка на 80% працює не виїжджаючи за його межі.А з 1928 року тут працює одна з найбільших в Польщі лікарень легеневого профілю.Створення Тушина пов’язане з легендою, яка сягає часів короля Владислава Ягелло. Колись ця місцевість представляла собою великий готель, який відчиняв свої двері перед королями і князями. Особливо, коли вельможі «балувались» полюванням і їм треба було ставати на відпочинок.Саме під час однієї такої мисливської «вилазки» син короля Владислава пропав безвісти. Після тривалих пошуків його знайшов лицар, який з великою радістю, голосно закричав: «Король – син тут». В якості подяки за врятованого нащадка Владислав вирішив побудувати тут місто і дав йому ім’я – Tusyn, яке сьогодні перетворилося на Тушин.Тушин – надзвичайно чисте містечко, а люди – привітні та веселі. У них немає постійної стурбованості, заклопотаності, які притаманні нашому народу. Там – радіють життю.

Так, і у нас є тезка. Щоправда, в Угорщині. Проте це не стало на заваді налагодженню дружніх зв’язків. І теж – у 2004 році.Угорська Буча – це невеличке селище, в якому проживає 2 500 людей.У часовому поясі вони на годину попереду.Власне, Буча адміністративно невід’ємна від Бекешу – регіону Південно-Східної Угорщини. Тому, коли говоримо про Бекеш, то маємо на увазі Бучу – і навпаки (щось на кшталт Ірпеня і прилеглих до нього селищ).У Бекеші, на території площею 127,23 км, проживає 21 544 громадян. Через місто протікає річка Кереш, а в 30 км. на схід – кордон з Румунією.Колись Бекешем (угорською – «мирний») називався замок, а в період з XI по XV століття став столицею однойменного комітету.У 1595 році напад турків практично зруйнував місто. Воно почало відновлюватися лише XVIII столітті й нараховувало вже п’ять кварталів і три церкви (католицька, протестантська і православна).