Микола Артемович Терещенко, відомий український підприємець, цукрозаводчик, меценат, почесний громадянин Глухова і Києва, вів своє походження від старшини лохвицького козацького полку. Від батька успадкував справу, пов’язану із вирощенням і переробкою цукрового буряку. А згодом почав будувати і власні цукрові заводи.
Очолював багато московських благодійних комітетів. Тут він купував картини багатьох російських художників, переважно передвижницького спрямування. В подальшому ці картини були доступні усім для огляду. На теперішній Україні він активно займався громадською діяльністю (у 1860—1872 роках обіймав посаду глухівського; міського голови). Він піклувався про розвиток народної освіти і славився і своєю добродійністю, спрямованою переважно на будівництво і фінансування лікувальних закладів.
З переїздом до Києва ще ширше розгорнулася меценатська і благодійна діяльність цього підприємця і членів його родини. Крім численних пожертвувань на користь міста, він фінансував будівництво Маріїнського дитячого притулку, нічліжки, безплатної лікарні, Києво-Печерської гімназії, торгових шкіл. Значною мірою установи утримувалися за його рахунок і членів родини. 150 тисяч карбованців (більше від усіх інших приватних осіб) М.Терещенко пожертвував на будівництво Київського політехнічного інституту.
Недарма навіть у родовому терещенківському гербі був девіз – «Потяг до суспільних справ». Накопичення капіталу не було самоціллю для сім’ї Терещенків. Це відбувалося паралельно з оновленням і удосконаленням виробництва і створенням необхідних умов для ефективної роботи заводів.
Таких меценатів та покровителів Україна пам’ятає і по нині. Це наша гордість.
